Главная
Міська рада
Овруцька громада втратила ще одного вірного сина України

Овруцька громада втратила ще одного вірного сина України

<img alt="Фото без опису" src="https://rada.info/upload/users_files/04053370/b6a0c435936c0491578f49f3b7837e5b.jpeg" style="float: left; width: 250px; height: 335px;" />З глибоким болем повідомляємо, що Овруцька громада втратила ще одного вірного сина України. Стало відомо про трагічну загибель Омельчука Михайла Володимировича, якого у березні 2022 року на Київщині було закатовано російськими окупантами. Михайло народився 18 лютого 1987 року у селищі Коцюбинське на Київщині. Навчався у місцевій школі №6 (нині — Коцюбинський гуманітарний ліцей). Ще зі шкільних років проявляв допитливість, широкий кругозір та здібності до гуманітарних наук, зокрема історії, брав участь в олімпіадах та цікавився історією України. Попри інтерес до гуманітарних дисциплін, свій подальший шлях Михайло обрав у технічній сфері. Він закінчив Промислово-економічний коледж Національного авіаційного університету. Ще під час навчання почав працювати інженером на підприємстві з обслуговування касових апаратів, а згодом працював на різних підприємствах у різних сферах діяльності. Михайло був обдарованою, ерудованою особистістю з широким колом інтересів. Особливе місце у його житті займала авіація. Тривалий час він захоплювався парашутним спортом та відвідував аеродром у Бородянці, де здійснив свій перший стрибок з десантним парашутом. Саме там знайшов багато однодумців і став справжнім поціновувачем усього, що пов’язано з небом, літаками та польотами. Михайло часто допомагав людям, які приїжджали зробити свій перший стрибок, підтримував їх та щиро радів їхнім успіхам. Ще з підліткового віку Михайло мав активну громадянську позицію. Він був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, завжди переймався долею України та прагнув бути корисним своїй державі. З перших днів російсько-української війни у 2014 році Михайло почав проходити вишколи з тактичної медицини, збирав аптечки для добровольців та долучався до проведення тренінгів для військових. Протягом багатьох років він активно співпрацював із добровольчим батальйоном «Азов», неодноразово їздив у район Маріуполя та інші міста Донецької області, підтримуючи наших захисників. Повномасштабне вторгнення росії Михайло зустрів у своєму домі в Гостомелі. Як і більшість наших громадян, спочатку він не усвідомлював швидкості наступу ворога. Та коли зрозумів масштаби загрози, свідомо залишився вдома разом зі своїми двома таксами. Підтримував телефоном маму, підбадьорював друзів і водночас допомагав Силам оборони України, здійснюючи розвідувальну та коригуючу підтримку, ризикуючи власним життям, адже на той час селище вже перебувало в окупації. 5 березня 2022 року Михайла затримали російські військові. Ймовірною причиною стала його допомога українським захисникам. Один із полонених, якого також утримували в Гостомельському аеропорту, згадує слова Михайла: «Певно, цей календарик мене погубить» — маючи на увазі календар із логотипом полку «Азов». Достеменно відомо, що Михайла разом із трьома іншими українцями окупанти вбили та спалили на території аеропорту Антонова. Їхні рештки були знайдені після деокупації Київської області. Лише кілька місяців тому вдалося остаточно встановити особу Михайла… Беззаперечним є одне — Михайло до останнього залишався вірним своїм переконанням та своїй Батьківщині. Попри те, що Михайло народився та виріс на Київщині, він ніколи не забував про рідне село своєї мами — Бондарі Овруцької громади. Тут проживає його дідусь Степан Платонович, до якого Михайло завжди приїжджав, підтримував родинний зв’язок і щиро любив цей поліський край. З початком повномасштабної війни мама Михайла — Лідія Степанівна — також повернулася на свою малу батьківщину, у село Бондарі. Михайло був єдиним сином у матері. Саме тому останній спочинок Михайло Володимирович знайде на рідній для своєї родини землі — у селі Бондарі, де його пам’ять житиме серед земляків, рідних. Овруцький міський голова Іван Коруд, колектив міської ради та жителі громади висловлюють слова співчуття щиро співчувають матері Лідії Степанівні, дідусю Степану Платоновичу, рідним і близьким Михайла. Розділяємо біль вашої втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам’ять Герою. Вічна пам’ять.

Источник: https://ovrucka-gromada.gov.ua/news/1773311949/

12.03.2026
8 просмотров