Статьи

Щиро вітаємо вас із 90-ю річницею від дня заснування районної газети — популярного видання про чарівний куточок на півночі мальовничої Житомирщини, про його самобутню історію та сьогодення, духовність і' високу моральність жителів: простих трударів і славетних земляків, знаних далеко за межами області.
Із першим світлим променем «Зоря» стала улюбленою газетою для жителів району. Адже була щирою, відвертою, об'єктивною, мудрою, тематично багатогранною. Свобода слова, думки, волевиявлення людей упродовж: усіх цих років — визначальні пріоритети в редакційній роботі.

Було це далекого 1947-го. Ми, дітлахи, збирали житні колоски на колгоспному полі. Вже й торбинки наповнили ними, коли на чорному коні, розмахуючи нагайкою, мчить лановий. Забрав у нас назбиране, насварився, поляскав нагайкою, прогнав із поля і помчав собі геть.
Верталися ми додому, вже коли сонце за обрій сідало. Зайшовши в хату, запитую: «Бабо, мамо, а „Зоря“ була сьогодні?». «Була, була, — відповідають і дають мені „районку“. При гасовій лампі, сівши на лаві за столом^ я взявся за читання моєї улюбленої і донині „Зорі“.

Перше «побачення» із «Зорею» відбулося в далекому дитинстві, оскільки моя родина передплачує її вже протягом 20 років. Саме завдяки їй я, будучи маленькою дівчинкою, вдосконалювала своє вміння читати, при цьому ще не розуміючи змісту прочитаного. Завжди, щовівторка та щоп'ятниці, я із великим задоволенням знаходжу вільний час для читання «районки». Беручи в руки свіжий номер, звичайно ж, не знаю на яку тема: тику будуть статті, та мені добре відомо одне: матеріали цікаві, пізнавальні та змістовні. Завдяки «Зорі» я поінформована про всі новини як нашого району, так і України загалом.

Хтось із мудрих сказав, що доля управляє людиною. У правильності цього визначення мене переконало життя. Після успішного закінчення 1959 року Житомирського сільськогосподарського інституту я налаштувався працювали агрономом, упроваджувати надбання аграрної науки і практики на колгоспних полях. А став… газетярем. З легкої руки колишнього головного бухгалтера тоді великого покалівського колгоспу «Україна», активного дописувача районної газети «Зоря» Т. Залізка. Довідавшись, що в редакції «районки» є вакансія завідувача відділу сільського господарства, він порадив мені представитися її редактору.